Український завод «Ленінська кузня», який донедавна належав президенту України Петру Порошенку, під час будівництва Подільського-Воскресенського мосту закупив напряму з Росії металоконструкцій на кошти київського бюджету на суму 160 мільйонів гривень, передає АНТИКОР з посиланняям на resonance.ua.
На початку 2016 року київська мерія проводить тендер на добудову двох кілометрів кільцевої дороги та розв’язки. Його виграє невідоме підприємство «Екобудтрейд». Запамятайте цю назву і ціну за яку цей «Екобудтрейд» збирався збудувати звичайний дорожній об’єкт за 325 мільйонів гривень.
У 2017 та 2018 роках на будівництво приїздив міський голова Києва Кличко і кожного разу відкладав відкриття. Востаннє — відкриття мало статися у 2019 році, однак там досі недобудова.
За висновком «Укрдержекспертизи», вартість 2 кілометрів дороги та розв’язки за новим розрахунком будівельної мафії піднялася з 325 мільйонів до 1 мільярда 125 мільйонів гривень. Генпідрядник «Екобудтрейд» найняв геологів, які знайшли під майбутньою дорогою обтяжливі обставини — торф та сміття.
«Даним коригуванням робочого проекту передбачено: заміну основи насипу із звалищного ґрунту з побутовим та будівельним сміттям, зміну товщини шару асфальтобетону, перекладання інженерних мереж», — йдеться у документі підрядника.
Оскільки будівельники знайшли торф та сміття під майбутньою дорогою, то їх треба вивезти і замінити річковим піском. Тобто ще на 2 сантиметри асфальту докласти та перекласти деякі мережі. Власне це підтверджує і один з геологів — Андрій Мартиросян. «Це десь метрів 300-400. Прибрати. А всі решта (два кілометри) все нормально», — каже він.
Та в додаткових документах виявлена геологами кількість цього непридатного ґрунту — вказана у розмірі 325 тисяч кубічних метрів. Якщо розділити цю цифру рівномірно на заявлені геологом 400 метрів, виходить, що сміття та торф мають прибрати на глибині до 36 метрів. Це висота 13-поверхового будинку.
Те, що це звичайнісіньке шахрайство, показують лабораторні дослідження свердловин. Вони доводять наявність непридатного ґрунту тільки в трьох місцях — на глибині 2, 3 та 5 метрів, а не висотою в хмарочос.
800 мільйонів гривень — це сума, яка виділена в цьому році на дороги усієї Полтавщини. А в Києві це лиш те, що хочуть вкрасти на одній дорожній розв’язці.
На комунальному підприємстві КМДА почитали так звані висновки геологів, миттєво повірили і попросили проектанта перерахувати вартість робіт. На запитання, чому аж на 800 мільйонів, керівник організації пан Воробйов відправив до свого заступника, який і корегував проект. Той, на питання, скільки торфу має бути вивезено каже, що не знає, бо рахували інші люди, яких немає на роботі. Він також додає, що до знайденого торфу ще на нинішні ціни усе перерахували. Бо ж перший проект робили у 2013 році.
«Тут чітко вказано чому робиться це. Робиться, тому що ціни були в 2013 році одні, а у 2018, 2019 році ціни інші», — запевнив начальник дорожнього відділу інституту «Київдормістпроект» Віктор Веремєєнко.
Однак ще в одному документі вказується, що кошти на покриття інфляції — усього 50 мільйонів гривень, тобто, трохи більше 6%. То куди підуть ще 750 мільйонів?
Окрім махінацій з торфом, зокрема, на тимчасові споруди — будівельні вагончики. На їхнє збирання та розбирання, хотіли закласти майже 44 мільйони гривень. Хоча, підписуючи договір у 2016 році, генпідрядник «Екобудтрейд» погодився, що на ці цілі буде витрачено усього 2 мільйони гривень.
800-мільйонну надбавку проектантів затвердило Держпідприємство «Укрдержбудекпертиза» і особисто його директор — чиновник з ненадто високою зарплатою пан Сергій Кузьмін. Цей Кузьмін цікавий тим, що має на своїх рахунках мільйони гривень та сотні тисяч доларів, на ньому та родичах близько 30 об’єктів власності, а ще цілий автопарк з мерседесів та бентлі.
Тож, для закріплення цієї афери залишився тільки підпис міського голови Кличка. Аби все ж почути, чому так нахабно хочуть вкрасти 800 мільйонів, ми намагалися зв’язатися із першим заступником Комунального підприємства паном Лісневським. Той послався на нараду. Протягом кількох днів Роман Лісневський не брав слухавку, а згодом взагалі заблокував номер.
Його підопічні — комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд Києва» прислали суху письмову відповідь — об’єкт поки будується за старим проектом. І збрехали. Кажуть, що нова вартість буде після корегування, яке вже було затверджене. До речі, самі будівельники на розв’язці вперше чують про торф. А сміттям, яке збираються вивозити за сотні мільйонів, зараз вони закидають ямки.
Почути скільки ґрунту хочуть вивезти з будівництва та на що саме збираються витратити 800 мільйонів намагалися і у власника компанії-генпідрядника «Екобудтрейд» Максима Половка. Спочатку він сказав, що перебуває у податковій, а пізніше взагалі не підіймав слухавки.
Підприємство «Екобудтрейд», де Половко юридично є власником, і яке освоює мільярдні контракти з’явилося одразу після перемоги Кличка на місцевих виборах — у 2014 році. Статутний капіталом — 1 тисяча гривень. В штаті було менше десяти співробітників. Але це не завадило підприємству весь час вигравати мільярдні тендери Київської мерії на будівництво велетенських об’єктів. Зокрема, і Подільсько-Воскресенського мосту через Дніпро.
Навіть Китай намагався поборотися за це будівництво. Але куди Пекіну до «Екобудтрейду» з капіталом у 1000 гривень .
Половко — власник компанії «Екобудтрейд», яка отримує фантастичні контракти зі столичного бюджету, живе у звичайній панельці на Борщагівці. І пересувається він на 10-річній бюджетній іномарці.
Очевидно, що Половко звичайний зіц-голова -такий собі власник на папері. На нього банально оформлюють підприємства та нерухомість. Максим Половко, окрім «Екобудтрейду», є засновником ще багатьох так званих підприємств. Серед них — ТОВ Адамант Інвест. Його директором упродовж кількох місяців у 2015 був Денис Комарницький – раніше лідер фракції Блоку Леоніда Черновецького і його заступник як мера.
У 2015 році мешканець обдертої панельки Половко Максим Сергійович, дарує елітну 4-кімнатну квартиру по вулиці Дмитрівська, 75 дружині Дениса Комарницького — Ірині. У 2017 році той же Максим Половко продає дружині Комарницького майнові права на два нежитлових приміщення в найдорожчій частині Києва — Новопечерських Липках.
Працював разом з Комарницьким і гендиректор «Екобудтрейду» Сергій Драч.
«Я знаю цю людину, ми разом з ним працювали в «Київміськбуді». У свій час. Коли вони були там членами наглядової ради. Дениса я добре знаю», — розповідає він.
Але як представники розікравшої Київ команди Черновецького змогли повернутися та закріпитися в будівельній сфері столиці? Хто і за які заслуги його лобіює?
Тривалий час преса називає сірим кардиналом Києва — Вадима Столара. Він давній друг Комарницького і, кажуть, той самий дах для підставної фірмочки «Екобудтрейд». Без дозволу Столара, кажуть, в столиці не відбувається жодного великого будівництва.
Він має суттєвий вплив на депутатів Київради та директорів комунальних підприємств. Має Столар вплив і на міського голову Кличка. Ось журналісти зафіксували їхній спільний приліт із-за кордону.
Живе тіньовий мер Києва, звичайно, не в панельці, як ручний псевдомільярдер Половко — а в особняку з кортами та басейном на столичних Осокорках. Поряд з великим озером.
Але хто тоді стоїть за Вадимом Столаром, котрий зміг посунути від головної годівниці столиці, одного з постмайданівських лідерів, світову знаменитість Віталія Кличка.
Столар — колишній голова передвиборчих штабів Кличка та БПП у Києві. Але це старі заслуги. Цінними є лиш нинішні і як пише преса, Столар нині «смотрящий» за виборами в Києві президента Порошенка.
Колеги з «Радіо Свобода» наприкінці 2018 року кілька разів фіксували приїзд Столара в Адміністрацію глави держави пізно уночі. Чим же він такий цінний президенту? Зокрема, і тією самою фірмочкою «Екобудтрейд» зі 1000 гривнями статутного капіталу.
Афера з розв’язкою на Богатирській змусила прискіпливіше придивитися до діяльності «Екобудтрейда». Бо ця фірма-прокладка перемогла ще й в 6-мільярдному тендері на добудову багатостраждального Подільсько-Воскресенського мосту у Києві.
За останні два роки з бюджету Києва на комунальне підприємство перерахували 3 мільярди гривень, 2 з яких отримав «Екобудтрейд», зокрема, і на будівництво мосту. Однак ці гроші були перенаправлені на Ленінську кузню, яка донедавна належала президенту України Петру Порошенку. І саме заводу чинного глави держави — прокладка «Екобудтрейд» перераховує більше мільярда гривень, бо бере її в субпідрядники.
Те, що президентська «Ленінська кузня» вже прозвучала у скандалі з «Укроборонпромом» виявляється не випадковість. Розслідування журналістів Bihus.info показало, як корупціонери прогнали через цей завод 70 мільйонів гривень, ховаючи сліди російських закупок.
Тож, отримавши гроші від «Екобудтрейду», перше, що мав зробити президентський завод — це придбати металоконструкції для з’їздів з Подільського мосту. І робить це не в Україні, а в Росії. На третій рік війни. Та ще й оперуючи при цьому коштами київської громади. Звичайно за паперами схема трохи хитріша.
У період від 31 липня до 28 грудня 2017 року підприємство президента 39 траншами перераховує 160 мільйонів 692 тисячі миколаївському підприємству «Євромост». На той момент одним з власників «Євромосту» було російське підприємство «Воронежстальмост».
Тобто, «Ленінська кузня», яка ще тоді належала президенту, перерахувала 160 мільйонів підприємству «Євромост», власник якого — російський «Воронежстальмост». Але щоб так сильно не підставлятись, до ланцюга долучають португальську прокладку Facetaregia LDA, директор якої, чомусь з українським прізвищем Мисько. За контрактом між «Євромостом» та португальцями, сума поставки вже не 160 мільйонів, а 85. Хтось поклав собі в кишеню 75 мільйонів. А далі «нібито португальці», купують у «Воронежсталі» металоконструкції.
Окрім цього, згідно вантажно-митній декларації, металоконструкції приїхали на «Ленінську кузню» просто з Російської Федерації. Ось чітко це вказано — відправник «Воронежсталь», Росія, отримувач — їхнє же підприємство в Україні «Євромост», на яке «Ленінська кузня» президента відправила 160 мільйонів гривень.
Можна проводити проплати хоч через Антарктиду, але товар, згідно цієї декларації — з російського Воронежу спочатку приїхав у Харків, де його перегрузили в українські вантажівки та повезли на вулицю Електриків, де розташований президентський завод «Ленінська кузня».
Один з керівників «Ленінської кузні» Володимир Боліхов. Він отримує там досі зарплату — одночасно був засновником і бухгалтером на той час російського Євромосту, також, згідно відкритих російських джерел, Боліхов є на 0,42% власником «Воронежсталі». Директор заводу Валерій Шандра коментувати цю інформацію відмовився.
Ми написали запит президенту України Петру Порошенку і запитали, як так сталося, що 160 бюджетних мільйонів гривень його ж підприємство відправило у Росію? Чи знав про це президент і чому ніхто за це не покараний? Відповіді на цей запит досі немає.
В цей сюжет через брак часу не увійшло багато фактів, які доводять просту річ: столична влада через підприємство-прокладку виводить з бюджету мільярди гривень. В цьому корупційному спруті перемішалися і годуються усі — від простих чиновників та їх кураторів до найвищого керівництва держави, яке, очевидно, віддало на відкуп столицю і отримує від цього дивіденди в якості розпилу цих же мільярдів, але вже на своїх підприємствах.
