Сидіти в президентському кріслі виявилося складніше, ніж вбачалося?
На брифінгу В. Зеленський виглядав розчарованим і морально втомленим. І це можна зрозуміти. Коли він балотувався на посаду Президента України, у нього було своє розуміння причин і характеру війни. Тоді В. Зеленський говорив про війну так, як про неї говорить більшість українців. Путін — ворог, але треба домовлятися. А домовитися можна завжди, головне знайти правильні слова і пропозиції. Думаю В. Зеленський щиро вірив, що, ставши Президентом України, він так і зробить, пишет в своєму блозі політичний експерт Денис Рибачок.
Але все виявилося складніше і схоже, що саме зараз ми можемо спостерігати за тим, як світогляд В. Зеленського змінюється. З одного боку, він мав би думати, що все робить правильно для того, щоб війна закінчилася, але вона чомусь триває.
Але після всього цього війна нікуди не зникла. І новини 7 липня (четверо військових загинули на Донбасі) змусили В. Зеленського публічно визнати, що домовленості з Путіним не працюють.
Однак, напевно, це і є той складний і єдино можливий шлях, через який має пройти кожен український політик, який говорить про взаємовигідний мир. Бо насправді ніякого зручного і простого миру бути не може.
В природі не існує такого політичного рецепту, де мир був би вигідний як для України, так і для Росії. Мир, вигідний Україні або Росії – існує, але взаємовигідний – ні. Тому що базовий інтерес Росії полягає в тому, щоб Україна залишалася слабкою і залежною державою, тоді як інтерес України полягає в прямо протилежному. І без розуміння та прийняття цієї базової установки будь-які домовленості з Росією будуть приречені на провал, а політики, які вірять в можливість вигідно домовитися з Путіним, будуть щоразу розгублено виходити на широку публіку, пояснюючи, а що цього разу пішло не так в «домовленостях» з Росією.
Так, за ініціативи Президента ще на початку липня було досягнуто домовленостей про так велике зване хлібне перемир’я, крім цього зрушило з мертвої точки питання обміну заручників, на додаток Президент особисто заручився підтримкою європейських партнерів у питаннях перемовин з РФ і вже навіть почав обговорювати реалізацію інфраструктурних проектів на Донбасі, першим кроком якої мало стати будівництво зруйнованого мосту у Станиці Луганській.
