2014 рік ознаменувався стартом ряду реформ, в тому числі в силовому секторі, які диктувалися новими зовнішньополітичними пріоритетами нашої держави. Деякі з них піддалися тотальним змінам, інші були створенні заново за рекомендації європейських та американських партнерів. Єдиними органами, що поки не зазнали змін залишаються СБУ і СЗР.
Причини чому реформи пройшли повз СБУ і СЗР можуть бути різними. Однією з найвагоміших причин залишається російська агресія проти України, що унеможливлює зупинку контррозвідувальної роботи. Як відомо, агресія РФ не закінчується прифронтовою зоною, а й активно, з використанням власних спецслужб, РФ проводить підривну роботу на мирній частині України. До об’єктів уваги агресора припадає також і політична, інформаційна економічна сфери і навіть з застосуванням методів підкупу та з залученням організованої злочинності. Створення подыбним шляхом лояльних мереж до агресора дає йому можливість проводити дестабілізацію соціально-політичної ситуації. Тому швидке, необдумане реформування СБУ, як органу, що безпосередньо відповідає за безпеку в країні (також працівники СБУ з початку агресії РФ постійно несуть службу в зоні ООС) могло мати непередбачені наслідки. А модель реформування на кшталт поліції (з повною переатестацією співробітників, звільненням та прийняттям до лав нових та непідготовлених до виконання завдань працівників) могла взагалі паралізувати роботу в безпековій сфері.
Європейська інтеграція України, декларація руху до членства в НАТО активізувала роботу європейських партнерів з контролю за оновленням силового блоку в Україні. До роботи за наглядом реформування правоохоронних органів активно взялись проєвропейські лобісти (здебільшого представники громадських організацій, які активно рекомендували свої кандидатури до наглядових рад), котрі висловлювали запропоновані міжнародними партнерами побажання щодо реформування тих чи інших органів.
Саме під пильним контролем зовнішніх консультантів та лояльних їм осіб в Україні відбувались процеси реформування прокуратури, а також створення нових органів – НАБУ, САП та ДБР. Чи справді НАБУ, САП і ДБР стали надефективними органами – питання, варте окремого розгляду. Лише можна зауважити, що ЗМІ неодноразово дорікали тому ж НАБУ у низькій ефективності щодо виявлення та розкриття значних корупційних правопорушень, при цьому орган неодноразово потрапляв в скандальні ситуації. Чого тільки варта історія про сутичку між НАБУ та САП (ще один орган, який створювався за лобіюванням міжнародних партнерів) біля «Охматдиту». Також, в деяких ЗМІ публікувалась інформацію про систематичне відвідування керівником НАБУ посольства США в Україні. Власне, окрім резонансної справи з екс-очільником податкової Р. Насировим в діяльності НАБУ і нічого згадати.
Від рекомендацій до реальних загроз
Паралельно зі створенням нових органів відбувались активні дебати щодо зменшення функцій СБУ та передачі їх до вже новостворених органів. В 2016 році було сформовано міжнародну дорадчу групу до якої увійшли експерти з представництва НАТО та Консультативної місії Європейського союзу.
Серед основних рекомендацій щодо реформи СБУ звучали:
- Розмежування функцій між СБУ та іншими правоохоронними органами і спецслужбами.
- Демілітаризація і зміна підзвітність СБУ. Тобто реформа повинна змінити підзвітність СБУ передбачає демократичний цивільний контроль за службою з боку парламенту та громадянського суспільства.
- Передача розслідування корупційних та економічних злочинів до відповідних органів правопорядку.
- Зменшення штату працівників.
- Позбавлення СБУ функції досудового слідства.
Зі слів західних партнерів, виконання таких рекомендацій зможе стандартизувати СБУ до кращих практик діяльності спецслужб країн Європи і НАТО, що в перспективі дало б змогу стати повноцінним партнером та здійснювати обмін розвідувальною інформацією.
Фактично, СБУ пропонується обмежити свої функції, що може позбавити гнучкого реагування на загрози, які виникають в умовах збройного конфлікту.
Функції, які пропонується залишити:
- контррозвідувальну протидію загрозам державній безпеці;
- боротьба з тероризмом;
- кібербезпека;
- захист державного суверенітету та територіальної цілісності;
- охорона в сфері державної таємниці.
На думку західних експертів, зосередження діяльності СБУ на перелічених функціях дозволить стандартизувати її до європейських вимог та позбутися правоохоронних функцій. Проте, якщо вимоги з ліквідація підрозділів, що займаються протидії організованій злочинності, економічними злочинами, боротьбою з корупцією та контрабандою мають своє логічне пояснення, то ліквідація органу досудового розслідування викликає ряд запитань. З початку гібридної російської агресії в слідчих органах СБУ розслідується велика кількість проваджень в сфері загрози національній безпеці та тероризму. Тому постає проблема невизначеності, який орган може бути додатково наділений функціями розслідування у сфері національної безпеки у разі ліквідації слідства в СБУ. Наразі Кримінально-процесуальний кодекс України чітко визначає статті підслідності СБУ.
Схожим проблемним питанням постає демілітаризація працівників. Експерти, рекомендуючи зробити спецслужбу цивільною, виходять зі свого досвіду та не враховують сьогоденних реалій України. Адже відомо, що працівники СБУ ефективно виконують завдання в зоні АТО/ООС починаючи з 2014 року. Крім того, в Конституції України прописано, що СБУ є саме військовим формуванням. І повертаючись до подій на Сході, переформатування військової організації на цивільну може мати непередбачувані деструктивні наслідки для сектору безпеки.
Досить компромісним варіантом реформування СБУ є поданий Президентом України законопроект в якому враховані нинішні загрози національній безпеці та рекомендації міжнародних партнерів. Так, попередній варіант законопроекту був поданий ще в березні 2020 року, але вже в травні його було повернуто на доопрацювання. Наразі продовжуються дискусії щодо остаточного вигляду законопроекту, однак варто зауважити, що останній варіант законопроекту буде враховувати більшість рекомендацій.
Між «контролем» та «впливом»
Одним із найбільш дискусійних питань залишається підпорядкування Служби. На даний час, відповідно до ЗУ «Про Службу безпеки України», Президент України підпорядковує собі цю структуру. Проте, західні експерти активно наполягають на розширенні контролю над Службою з боку парламенту та громадськості. Також, пропонується утворити спеціальний експертний наглядовий орган, який матиме повноваження з повним доступом до діяльності спецслужби, в тому числі й до інформації та приміщень. Однак, постає питання за якими критеріями буде здійснюватись підбір кандидата (чи кандидатів) та чи не буде нових вимог від західних партнерів щодо таких кандидатів.
Наслідки зовнішнього впливу правоохоронних органів вже має свій гіркий досвід. Як вже згадувалось вище, створене під чітким контролем та рекомендаціями закордонних експертів НАБУ стало об’єктом прискіпливої уваги ряду ЗМІ. Найбільше дорікань лунало про використання органу з метою лобіювання окремих міжнародних політико-бізнесових структур. До прикладу, звучали звинувачення у лобіюванні компанії сина Джо Байдена «Бурисма». Крім того, А.Ситник відкрито давав коментарі американській газеті New York Times чим посприяв втягненню як себе, так і України в політичні скандали в США.
Щодо антикорупційної діяльності НАБУ, то особливо і нема чого згадати резонансного. Хоча на цей правоохоронний орган велика частина громадян України покладала величезні надії у досить болючому питанню – боротьби з корупцією.
За останніми соціологічними дослідження, які проводились «Центром Разумкова» недовіра до НАБУ склала 71% (до прикладу рейтинг недовіри російським ЗМІ 81%). Інші органи отримали наближенні результати – САП 70,5%; ДБР 63%, тоді як нереформована СБУ утримує баланс між 56% (негативними) та 31% (позитивними).
Державне бюро розслідувань також не показало своєї ефективності, а більшість проведених операцій з розкриття злочинів зазвичай проводиться у взаємодії з іншими правоохоронними органами, зокрема і з СБУ.
Тобто, народна оцінка ефективності новостворених правоохоронних органів викликає в українців більше запитань, ніж захопленням їх роботою. Служба безпеки України, на даний час, залишається єдиним не реформованим органом, який зміг показати високу ефективність в контррозвідувальній роботі, протидії російським спецслужбам та боротьбі з тероризмом. Тому підходи до реформування Служби повинні бути поетапними та відштовхуватись від загроз, які виникли в Україні. Крім того, є потреба у переформатуванні Служби під нові стандарти, при цьому залишити її автономність від будь яких впливів, тим більше від зовнішніх.
