Буквально на днях, а саме 14 березня Львівщину сколихнула страшна звістка. На одному із заводів померла 40 річна працівниця, а причиною став страх покарання від керівництва, пише АНТИКОР з посыланням на politica.com.ua
Організацією, яка причетна до позбавлення життя своєї працівниці є ТОВ «Фуджікура аутомотів Україна-Львів» (Fujikura Automotive Ukraine Lviv) — українське відділення Fujikura, з виготовлення електричного обладнання для автомобілів. Знаходиться воно в селі Підрясне, що на Яворівщині у Львівській області.
Це вже не перша подія, яка характеризує цей завод із поганої сторони, а якщо точніше висловлюватись – керівництво даного заводу часто вчиняє протиправні дії, що суперечать Трудовому Кодексу України і принижують честь та гідність людини. Так, минулого року приблизно в такий же період 31 річна жінка після того, як її відсторонили від роботи, канцелярським ножем перерізала собі горло, на щастя вона залишилась живою. Причиною такого поступку тоді була не виплата преміальних, як пояснили її колеги по роботі в них так часто «економлять» – не виплачують чесно зароблені гроші, керуючись видуманими порушеннями на роботі. Якщо в загальному – всі хто там працює, чи працював(без гілки керівництва) це місце праці описують тільки із негативної сторони. Там практикують «кумівство» і дуже жорстоко ставляться до рядового персоналу, наприклад: закривають туалети під час робочих годин – аргументуються підвищенням продуктивності праці; премії виписують тільки за «відкат»; робочий час із 8 годин продовжують до 12 год – заради економії при транспортуванні працівників; а найголовніше – людина «не має права захворіти». В Fujikura діє, свого роду, «закон чотирьох прогулів(вихідних)» – якщо людина протягом року чотири рази пропускає роботу, включаючи поважні причини і хворобу, її просто звільняють. Українці говорять, що до них ставляться як до «бидла».
Працівниця заводу, 40 річна жінка Севда зімліла на робочому місці під час виконання своїх обов’язків, а саме складанням дротяної мережі. І тільки після цього їй визвали швидку і доправили в лікарню, де в неї виявили двохстороннє запалення легень. Але, нажаль, вилікувати дану людину не вдалось – через два тижні вона померла. В цієї жінки без матері залишилось троє дітей. Колеги по роботі основною і єдиною причиною вважають боязнь взяти лікарняне, адже це б автоматично призвело до звільнення з роботи. Всі лікарняні керівництво заводу цинічно розцінює як «ухиляння від роботи». Дехто скаже, що жінка поступила неправильно, коли між здоров’ям і роботою вибрала друге. Та вона найперше, в цьому житті матір, і її вибір був не між здоров’ям і роботою, а між здоров’ям і благополуччям дітей. А для хорошої матері завжди на першому місці будуть діти. Та ще думаю, вартим буде кожному з нас згадати, чи не нехтували ми своїм здоров’ям заради роботи? Відповідь більшості буде тверде –«ТАК». Тому не варто осуджувати цю жінку, бо все що вона хотіла – це благополуччя дітей і зберегти своє роботе місце.
Щодо самого заводу, то ганебне ставлення до працівників там розпочалось практично із його відкриттям і «процвітає» по цей день. Звісно, були спроби виправити ситуацію, зокрема було звернення до генерального директора Хорхе Гарсія , та вони виявились марними. Більше того, всіх хто «розпускав язика» швидко звільняли. Змінити в позитивну сторону цю ситуацію не вдається нікому – «рабство процвітає».
Підводячи підсумки ми бачимо, як наш українець у своїй державі є соціально не захищений, і щоб бути «бидлом» нам не обов’язково їхати в чужі країни. В нас в державі вистроїлась ціла черга, щоб втопити звичайного українця в багнюці. Та хочеться зазначити, що першими винуватцями поводження керівництва даного заводу, та вчасності смерті 40 річної матері трьох дітей, є українська влада. Саме від керівництва у державі залежить регулювання і дотримання норм зазначених у Трудовому Кодексі України. Можна прямо сказати – українцям немає толку від друкованих сторінок із законами, українцям потрібна влада, яка чітко слідкуватиме за дотриманням цих норм і законів. Нажаль, в нас такої влади немає… А це означає, що під прикриттям керівників різних заводів, фірм, організацій й надалі свою безкарну діяльність будуть проводити так звані «кати»…
