Структура всіх організацій в оборонному секторі України досі залишається радянською. Це передусім стосується паперової роботи та на якому місці перебувають солдати. Крім того, офіційний Київ неправильно здійснює фінансування своєї армії. Як зауважив британський полковник Глен Грант, якщо розглянути технічні стандарти (у НАТО більше понад 1 тисяча таких стандартів), то нині Україна підписала лише 5, а може 6. А по-друге, в Україні структура всіх організацій (спосіб роботи та побудова організаційної роботи) досі залишається радянською, передає канал 24 з посиланням на «Громадське».
«Вони взагалі не відповідають стандартам НАТО. Не лише структурно, а й у тому, як НАТО працює. НАТО працює зовсім по-іншому», – пояснив він.
Також Грант навів приклад, як слід організувати роботу за стандартами НАТО.
Головні лідери в міністерстві оборони – політичні директори, а не міністри. Міністри приходять і йдуть, вони – політичні. А от мозок міністерства оборони – політичний директор, який є старшим держслужбовцем здебільшого. А у випадку Фінляндії, яка не є членом НАТО, наступний міністр оборони займається цим три роки, перед тим, як стати міністром. Політичний директор – керівник, який збалансовує бюджет, вирішує, на що ми повинні витрачати гроші через переговори, дискусії: чому ми це робимо, якщо ви вже цим займаєтеся? Чи можемо ви позичити ваші, наприклад, засоби протиповітряної оборони, які є неймовірно дорогими, – переконує британський військовий.
За його словами, усієї цієї роботи, яка полягає у взаємодії з іншими країнами та переговорах з держсекретарями та керівниками збройних сил, щоб все працювало, в Україні немає.
«Міністерством оборони має керувати міністр оборони – він керує грошима, всіма ресурсами тощо. А в Україні це роблять заступники міністрів, міністр. Вони політизували речі, якими повинні керувати державні службовці. Коли ти починаєш робити такі речі, ти зрештою маєш коло неправильних рішень. Проблеми не вирішуються так, як належне, тому що ніхто не зважає на довготривале витрачання грошей», – додає він.
Водночас Грант зауважив, що у країнах НАТО фінансування йде за принципом: 33% – на ефективний особовий склад, 33% – на інвестиції та нове обладнання та 33% – на тренування та навчання.
«Нині мені здається, що в Україні 70% йде на людей. Це означає, що на обладнання грошей майже не залишається. Саме тому вона нічого не купує. А ще не залишається грошей на тренування та навчання. Всі ці речі – базові засади НАТО», – підкреслив він.
Щоправда, каже Грант, не всі країни НАТО дотримуються цієї концепції. Але країни, які мають реалістичну базу для операцій більше схиляються саме до такого.
Другий фундаментальний принцип реформ, до якого я ставлюсь критично, – якщо ви підете до будь-якого міністерства оборони країни, яка перебуває у стані війни, усюди на першому місці стоять солдати. Не генерали. І найважливіші люди в армії – новачки, які приходять. Тому що вони матимуть довготривалий вплив на армію, адже ці солдати можуть у підсумку посісти керівні посади. Ви повинні їх тренувати, піклуватися про них протягом їхнього шляху. Власне, майбутнє залежить від того, як ви піклуєтеся про своїх солдатів. Треба утримати найкращих, – констатував полковник.
Ще однак річ, через яку, на думку Гранта, українська армія не позбулася радянщини, – це паперова робота.
«Все навіть погіршується, тому що контроль є важливішим за результати. Все контролюється документацією. Це правда, що є навіть журнали для перевірки журналів. Я маю на увазі, що це доведення речей до абсурду. Ви не повинні заповнювати паперову форму для кожного боєприпасу, яким стріляєте», – підсумував він.
Раніше директор Центру інформації та документації НАТО в Україні Барбора Маронкова наголошувала, що Україна не може у короткий термін стати членом НАТО. А для того, щоб вступити у Альянс у майбутньому, Києву важливо і далі продовжувати процес реформ і зміцнювати оборонну сферу країни.
Вступ України до НАТО за прискореною процедурою у разі успішного виконання Річних національних програм співробітництва України з Альянсом є неможливим. Найперше – потрібне консенсусне політичне рішення НАТО про надання плану дій щодо членства, який є невід’ємною частиною процесу набуття членства. По-друге, реформи мають бути реалізованими. Не існує короткого шляху до членства в НАТО. Ми маємо інструменти, за допомогою яких ми можемо допомогти та надати підтримку, стимулювати Україну у цих реформах, і мовиться про Річну національну програму, – зазначила вона.
