Мабуть, основний критерій, за яким звичайні люди судять про те, хороший президент чи поганий, – це особистий добробут кожного з нас. А в предвиборчий період в першу чергу прикидають: чи зможе той чи інший кандидат зробити наше життя кращим. Тому як людині властиво завжди мріяти про щось більше, ніж є зараз. Сайт «Сегодня» вирішив вивчити передвиборчі обіцянки кандидатів в президенти України в тій частині, яка стосується економіки країни і доходів її громадян. Щоб зрозуміти, яким бачать майбутнє претенденти на президентський пост.
Відразу попередимо: в цьому матеріалі ми обійдемося без імен. Щоб це не було розцінено як спроба вплинути на думку виборця в період передвиборчої кампанії.
По правді кажучи, напрямок, в якому буде розвиватися економіка України в наступні 5 років, мало залежить від того, хто саме стане президентом. У розділі V Конституції України, де перераховані повноваження глави Української держави, про економічні питання немає ні слова. Визначати фінансову, цінову, інвестиційну та податкову політику країни, розробляти і реалізовувати відповідні програми – функції Кабінету міністрів і парламенту. Міністрів президент також призначає за поданням парламенту. Таким чином, щоб виконати свої економічні обіцянки, кандидату в президенти потрібно як мінімум мати свою силу в парламенті і однодумців в Кабміні. А цим може похвалитися далеко не кожен із зареєстрованих претендентів на президентський пост.
Проте мало хто з них обходить своєю увагою економічні питання. У деяких програми складаються навіть виключно з економічних і соціальних пунктів. На сайті ЦВК ми виявили всього 3-4 програми кандидатів, де не міститься обіцянок конкретних економічних благ. Ще у кількох кандидатів – в більшості своїй це політики зі стажем – про конкретні зміни в економіці йдеться або як про світле майбутнє, до якого він обіцяє прагнути, або як про результат спільних дій президента і його політичної сили. Є й відверто суперечливі програми, де, з одного боку, кандидат заявляє, що не втручатиметься в питання економіки, а з іншого – гарантує високі зарплати і пенсії, фінансування різних економічних програм і т.п.
Які ж економічні блага обіцяють нам кандидати в разі своєї перемоги? Розуміючи, що для виборців головне – особистий статок, мало хто з кандидатів обходиться без обіцянок підвищити пенсії і зарплати.
Майбутні пенсії всі кандидати бачать «справедливими» і «гідними». Однак вкладають в це поняття різний, тому розмір пенсій в різних програмах коливаються від рівня прожиткового мінімуму до 500 євро.
Несправедливо буде сказати, що більшість програм кандидатів – популістські. Захмарні цифри ми побачили тільки в декількох з них. А є й такі, де пенсії обіцяні лише тим, хто працював. До такої ж системи, нагадаємо, планується перейти і в результаті нинішньої реформи.
Із зарплатами в програмах конкретики більше. «Підвищити зарплату бюджетникам в 2-3 рази», «мінімальна зарплата 10 тисяч вже в цьому році», «не менш як тисячу доларів середня» – такими обіцянками переповнені програми кандидатів. Цікаво, що найбільш «щедрі» обіцяють при цьому в рази знизити податковий тиск на бізнес і збільшити кількість і розмір соціальних виплат. Тож виникає питання: звідки мають взятися гроші на високі зарплати? Але є серед кандидатів і «реалісти», які обіцяють збільшити зарплати бюджетників до … прожиткового мінімуму. Правда, обіцяють його перерахувати.
Цікаво, що дуже багато кандидатів обіцяють українцям нові робочі місця, але тільки 3-4 кандидати уточнюють, що мова про високооплачувані вакансії. Один з кандидатів пообіцяв, що в Україні буде 3 млн високооплачуваних робочих місць. Сьогодні, нагадаємо, в Україні налічується понад 20 млн працездатних людей, 8 млн з них працюють.
З податками у кандидатів – повна одностайність: їх треба знижувати. Фактично кожен третій кандидат, чиї програми розміщені на сайті ЦВК, виступає за податок на виведений капітал. Кілька людей пропонують відмовитися від ПДВ (або відразу від багатьох податків) на користь податку на операції купівлі-продажу або будь-яких транзакцій. Серед популярних обіцянок – податкові канікули та звільнення від податків цілих груп громадян (молодих працівників, пріоритетних галузей, сімейний бізнес та ін.). Один з кандидатів запропонував, щоб громадяни платили податок до держбюджету на добровільній основі.
Цікаво, що більшість з тих кандидатів, хто наводить конкретні цифри зниження податків, уникають конкретики в питаннях розміру зарплат і пенсій. Або ж виступають за їх збільшення до рівня прожиткового мінімуму. Так що дорікнути їх у популізмі, знову ж таки, не можна.
Також майже кожен третій кандидат заявляє, що має намір обмежити або зовсім відмовитися від співпраці з МВФ, залучаючи гроші в бюджет іншими шляхами (істотне збільшення інвестицій і податкових надходжень після зниження податків, повний розпродаж держмайна, конфіскація майна корупціонерів, залучення грошей трудових мігрантів і «домашніх» заощаджень українців і т.д.)
При цьому тільки 4 кандидати з числа тих, хто виступає за зниження податків, ризикнули спрогнозувати, що буде з економікою до кінця наступного президентського терміну. На їхню думку, ВВП зростатиме на 5-10% в рік. (Для порівняння: в 2018 році ВВП виріс на 3,5%, в нинішньому році прогнозується 3% або навіть менше).
Все більш популярною, схоже, стає ідея платити громадянам гроші за видобуток корисних копалин, що видобуваються на території України. Про це написали в своїх програмах мінімум четверо кандидатів.
Яка саме модель щасливого майбутнього вам здається найбільш правильною? Чи достатньо логічна і реалістична програма кандидата, за якого ви хочете проголосувати? Щоб це зрозуміти, не зайве познайомитися з цією програмою. Всі вони розміщені на сайті ЦВК на сторінці кандидатів.
