Сьогодні столичний завод «Маяк» мав би відзначати 95-річчя від дня народження. Але настрій не святковий. Єдине оборонне підприємство, яке виробляє кулемети і міномети для армії втратило держзамовлення. Штат підприємства скоротився в сім разів. Цехи роздані в аренду. Заробітну плату не виплачували протягом року.
Фактичне знищення одного з лідерів вітчизняної «оборонки» ретельно замовчується. Влада німіє. ЗМІ приручаються. Війна за Україну триває. «Маяк» знаходиться в Києві на Петрівці. Так непомітно, осінньою тишею окупація вповзає на київські вулиці.
Все почалося з того, що українська армія на Сході України припинила отримувати міномети та стрілецьку зброю. З 2014 року завод «Маяк» виробляв більше ніж 100 мінометів та 1000 кулеметів.
Чому Міноборони відмовилося від контратів із заводом “Маяк”?
Більше року як припинилося контрактування по лінії МО з заводом через «непритомність» керівництва – вказують джерела міністерства, які не побажали, щоб їх прізвища засвітилися в черговому скандалі. Вони визнають, що жодне замовлення “Маяком” при Гаврілові не було виконане вчасно. А про якість виробництва говорити не доводиться.
Фатальні зміни на заводі робітники пов’язують з діяльністю на підприємстві нового директора Володимира Гаврілова. Про нього редакція Інтернет-видання «Відкрита Україна» запитала у першого екс-заступника директора ПАТ “Завод Маяк” Анатолія Красніка:
«С вводом нового директора Гаврилова все пошло из рук вон плохо или какие-то моменты негативные начались еще раньше?»
«За завод, которому почти сто лет, душа болит. Ведь уникальное производство легло, и сложно сказать или поднимется. Я ушел в 2017 году. При мне завод работал стабильно. Может и были какие-то небольшие недоразумения по срокам выполнения заказов, но зарплату мы платили постоянно, руководство завода, я имею ввиду. Налоги платили, дивиденды государству платили и не было никаких недоразумений. Все началось в 2018году. Новое руководство (Гаврилов В.Н. – прим авт) не смогло найти себя в системе заказов, не смогло обеспечить достаточными объемами работ для того, чтобы содержать такое крупное предприятие как завод «Маяк». Сейчас не знаю, что там осталось от оборудования, ходят разные слухи, что просто на металлолом сдается. Когда я работал, тогда работало порядка 700 человек. Сегодня там, по-моему, около 100.
Завод обладал уникальным оборудованием, выпускал пол миллиона магнитофонов в год. При таком количестве магнитофонов нужно было иметь весь спектр оборудования. Начиная от азов и заканчивая термической обработкой, покраской, упаковкой, все процессы работали. Ведь заводу все равно, что выпускать. Для народного хозяйства или для населения, для государства. Завод выпускал все, потому что оборудование позволяло. Он мог выпускать от обычной ложки, заканчивая сложными авиационными космическими приборами».
За рік директорства Володимира Гаврілова борг перед робітниками по зарплаті сягнув обсягів у 11 мільйонів гривень.
Хто ж він, той новий директор “Маяку” Володимир Гаврілов?
Українцем пан Володимир став з 1998 року. До цього тривалий час був росіянином, у білокаменній отримав освіту. В Україну потрапив в період “пізнього Кучми” на посаду держчиновника у сфері нафтотрейдінгу. Якщо досліджувати новітню історію цього майже державного діяча, то вона в інтернеті починаєтья з 2014 року з позиції ДП “Укртранснафтопродукт” – гендиректор. Потім член правління ПАТ “Завод Маяк”, далі Голова правління, керівник. За фатальним співпадінням початок історії гендиректора заводу “Маяк” Гаврілова стає кінцем самого заводу. Позаяк завод втрачає державні замовлення, а з весни 2018 року українська армія перестає отримувати міномети і стрілецьке озброєння київського виробництва.
Наразі навіть важко встановити, чи взагалі функціонує підприємство. Позаяк достовірна інформація про його роботу в новинах відсутня. За коментарем ми звернулися до Голови наглядової ради ПАТ “Завод Маяк” Володимира Кастрицького.
— Ви знаєте що єдине підприємство, випускає стрілкове озброєння сьогодні руйнується, розбазарюється майно і заборгованість по зарплаті перед робітниками катострофічно зросла протягом року? Як Ви оцінюєте цю ситуацію с заводом?
— Я зрозумів. Всі коментарі по цих питаннях надаються у нас через прес-службу. Буд-ласка, зв’яжіться і підготуйте.
— Я звертаюся до Вас як члену Наглядової ради
— Я голова Наглядової ради
— Тим більше, це ж Ваша компетенція. Чому я не можу отримати інформацію стосовно державного оборонного підприємства від людини, яка в курсі всіх цих подій?
— Тому що я працівник концерну, а в концерні діють відповідні правила, які я мушу і зобов’язаний виконувати. Тому, я рекомендую за отриманням коментарів звернутися до прес-служби.
— Я вас зрозумів, я все зроблю, а наостанок , скажіть будь-ласка, а завод зараз працює чи він розібраний? В якому він стані?
— Вот ви зараз мене чуєте і чомусь не чуєте. Давайте не будемо один в одного витягувати якісь коментар. Я вам повідомив, що є чітка позиція по коментарям від імені концерну.
— Так у вас в концерні є прес-служба чи куди мені звернутися?
— Так звичайно
— На сайті Укроборонпрому?
-Так, є керівник департаменту, який відає цими питаннями
— Допоможіть мені будь-ласка. Як називається сайт і якої організації?
— Укроборонпром
Сініцин Валерій Сергійович-головний інженер заводу. Працював на заводі “Маяк” з 1970 до 2018 року:
— У нас на начало 2018 года не было задолженности по зарплате пока к «работе» не приступил г-н Гаврилов В. Были хорошие заказы по выпуску пулеметов, но новое руководство не смогло организовать выполнения заказов. Они создавали только новые долги. Зарплата не выплачивалась Хотя мы получили 4.5 млн гривен с Харьковского предприятия. Это май –июнь 2018г., которые должны были пойти на погашение зарплаты, но Гаврилов передали эти деньги дочернему предприятию «Маяк- Сервис» и потом непонятно куда они ушли. Зарплату не выплатили и люди начали уходить. Начались не выполняться контракты по пулеметам, потому что не было денег. Но деньги—то все равно были с аренды. Она шла, в основном, на дочернее предприятие «Маяк-Сервис», они сдавали в аренду и распоряжались арендой. Много сдавалось металлолома.
Было несколько судебных решений по невыплате заработной платы, но из того нового руководства никто не думал о производстве, думали только чтобы сдать в аренду. Новая команда, которая пришла — юристы, программисты, охрана, СБУ. Взяли людей и платили им, а рабочим, которые создавали продукцию-нет.
Працівники заводу про хронічну заборгованість Гаврілова складали листи до Президента і прокуратури, в зв’язку з чим остання висунула підозру . Проте керівник “Маяку” не тільки досі не компенсує трудові витрати працівників, але й не сплачує податки. В той самий час, здійснюючи матеріальну “допомогу” афільованим структурам та отримуючи гарний бариш від аренди площ підпорядкованого державного заводу.
При цьому, директор Гаврілов не поніс жодної відповідальності. Попри зупинку виробництва і зрив держзамовлення ДК “Укроборонпром” подовжив з ним контракт на посаді директора ПАТ “Завод Маяк” ще на один рік!
Звісно, у справах розкрадання на таких позіціях і розмірах потрібні помічники. Тому аренду заводських приміщень Гаврілов проводили через підприємство “Маяк-Сервіс” (керівник Л. Богданов). Богданов раніше очолював судову адміністрацію, а зараз перекваліфікувався у зброярі. Попри те, що партнер Гаврілова знаходиться під слідством і пересувається із запобіжним браслетом на нозі, Богданов усе ж примудряється гальмувати кримінальні провадження проти патрона і власної особи, а їх вже відкрилося близько десяти. І взагалі вже давно дременув би до Росії, якби не вчасно вчинені слідством заходи.
Чорна діра, в яку стараннями Гаврілова і компанії потрапив “Маяк” продовжує поширюватися. Обладнання заводу ріжется на металобрухт. Зростає борг підприємства і перед комунальниками. Ще до початку нового опалювального сезону він сягає 5 мільйонів гривень. При цьому опалювальна система суттєво ушкоджена тогорічною “господарською діяльністю” Гаврілова і Ко.
В це важко повірити, але навіть знаходячись під слідством, фігуруючи в кримінальних провадженнях, горе-керівництво продовжує виводити кошти. Відкривати нові рахунки при накладенному арешті на основні банківські активи! Зрештою, як і для патентування новітніх зразків озброєння. При повній відсутності, освіти, знань, досвіду і бажання конструювати зброю — Володимир Миколайович сьогодні є щасливим власником 9 патентів заводу, згідно яких, він винайшов і впровадив у виробництво два міномети, снайперський комплекс і ще деякі новинки. Звісно, за усе це отримує матеріальну нагороду.
Ось як це коментують ветерани виробництва, які мають десятки винаходів і патентів:
— Как вы оцениваете вклад Гаврилова как конструктора? На нем 9 патентов?
— Да какой он там конструктор? Он взял все наши разработки и на себя написал. При Перегудове (предыдущий директор завода «Маяк» — прим.авт) не успели оформить — этим воспользовался Гаврилов.
Працівники заводу шукали правди в ДК “Укроборонпромі”, до сфери відповідальності якого належить “Маяк”. Слали численні скарги і пропозиції розібратися з чудернацькою кадровою політикою, при якій сучасне оборонное виробництво меньше ніж за рік бувально “лягло”. Проте відповіді досі не отримали.
Журналісти телекомпанії Зік провели розслідування. Результати вражають! Спільно з представниками команди Юрієм Лошаковим та Леонідом Богдановим (керівником дочірнього підприємства “Виробничо-комерційного підприємства “Маяк-Сервіс”) було розтрачено та розпродано майно та завдано збитків оборонному підприємству на сумму більш ніж 250 мільйонів гривень! Частково цю проблему має вирішити Київська прокуратура, яка наразі веде слідство по підприємству. Також про руйнування оборонної промисловості особисто повідомлений заступник Генерального прокурора Віктор Трєпак та ряд народних депутатів. Та чи врятує це завод? Армію? Україну? Відповіді варто шукати на усе ще не знищеному “Маяку”.
Хитросплетінням вітчизняних корупційних зв’язків позаздрили б найсміливіші селекціонери.
Тількі уявіть собі: перевірку і повний аудит «УКРОБОРОНПРОМУ» свого часу проводила Лідія Володимирівна! Так, так, та сама Лідія Володимирівна Гаврілова, законна дружина і улюблена жінка славнозвісного Гаврілова з одного боку і голова Держаудитслужби – з іншого. До речі, повні результати перевірки досі не обнародовані. Чи не тому, що хтось погодився покласти їх під сукно, в обмін на посаду гендиректора оборонного заводу “Маяк”? Але про це — в наступних матеріалах журналістського розслідування.
